Історія виникнення коміксів: від перших штрихів до сучасності

Світ
коміксів – це невичерпний резервуар розваг і мистецтва, який завоював
серця читачів усього світу. Протягом десятиліть цей неповторний жанр
еволюціонував від скромних початків до потужного засобу вираження
культури та суспільства.
Від меморіальних плит до перших супергероїв
Людство
з ранніх часів використовувало ілюстрації для створення зв’язного
оповідання, чи то єгипетські ієрогліфи, грецькі фрески чи середньовічні
гобелени, але історія коміксів у сучасному розумінні цього слова бере
початок у середині XVIII століття.

Поява коміксів тісно пов’язана з політичним та соціальним життям суспільства, якщо раніше ілюстраціями супроводжувалися в основному релігійні тексти, то автори Епохи Просвітництва почали малювати сатиру та гумор. Одним із таких авторів став англійський художник та ілюстратор Вільям Хогарт (1697–1764). Прагнучи викрити пороки сучасного суспільства, Хогарт створював цілі цикли картин і гравюр, об’єднаних спільною історією, наприклад, "Кар’єру мота" та "Модний шлюб".
Наступний етап у розвитку коміксів припав на масове поширення газет та журналів. Видавці швидко зрозуміли, що ілюстрації стануть наочним способом коментування навколишньої реальності. Незабаром історії в картинках стали постійними гостями більшості видань. Художники не боялися експериментувати з форматом і почали створювати цілі цикли ілюстрацій, об’єднаних загальним сюжетом. Починаючи з другої половини XIX ст., у подібних циклах сформувалися свої герої та другорядні персонажі, що з’являлися у виданні на регулярній основі.
Автори не боялися експериментів. Швейцарський карикатурист Родольф Тепфер, автор "Пригод Обадаї Олдбака", розміщував текстові підписи під малюнками, німецький поет-гуморист Вільгельм Буш мав величезний вплив на сучасників і нащадків завдяки своєму твору "Макс і Моріц", в якому чорно-білі ілюстрації супроводжувалися віршами, Річард Ф. Аутколт ввів у широкий вжиток використання "хмарок" для відображення слів і думок персонажів. Створені Аутколтом серії "Алея Хогана", "Жовтий малюк" (до речі, саме від цього коміксу пішло словосполучення "жовта преса") та "Бастер Браун" вважаються першими традиційними коміксами.
Наступний етап у розвитку коміксів припав на масове поширення газет та журналів. Видавці швидко зрозуміли, що ілюстрації стануть наочним способом коментування навколишньої реальності. Незабаром історії в картинках стали постійними гостями більшості видань. Художники не боялися експериментувати з форматом і почали створювати цілі цикли ілюстрацій, об’єднаних загальним сюжетом. Починаючи з другої половини XIX ст., у подібних циклах сформувалися свої герої та другорядні персонажі, що з’являлися у виданні на регулярній основі.
Автори не боялися експериментів. Швейцарський карикатурист Родольф Тепфер, автор "Пригод Обадаї Олдбака", розміщував текстові підписи під малюнками, німецький поет-гуморист Вільгельм Буш мав величезний вплив на сучасників і нащадків завдяки своєму твору "Макс і Моріц", в якому чорно-білі ілюстрації супроводжувалися віршами, Річард Ф. Аутколт ввів у широкий вжиток використання "хмарок" для відображення слів і думок персонажів. Створені Аутколтом серії "Алея Хогана", "Жовтий малюк" (до речі, саме від цього коміксу пішло словосполучення "жовта преса") та "Бастер Браун" вважаються першими традиційними коміксами.