Вони бачили війну: книги, 

написані українськими військовими

 Книги про війну в Україні є не лише літературними творами, а й свідченнями подій, що визначають історію сучасності. У них розкриваються долі людей, які пройшли крізь випробування, описуються битви за свободу, біль втрат і надія на перемогу. Книга про війну в Україні допомагає зрозуміти глибину конфлікту, який триває вже десятиліття, і дає змогу кожному долучитися до збереження пам’яті про героїв. 

 Андрій Павловський

"Розгром москви"

 

 Україна. 2022 рік. Протистояти орді убивць і мародерів, крім професійних військових, пішли добровольці, які ніколи не були ані на війні, ані в армії. Тепер ці люди повинні об’єднатися й оволодіти мистецтвом убивати заради великої надії – вижити та перемогти.

 Валерія "Нава" Суботіна
"Полон" 

 Всі кола пекла, які вона пройшла за майже рік, Валерія описала у своїй книжці. Постійне спостереження, контроль, приниження, нелюдські умови утримання, критичний дефіцит їжі та води, намагання ворога зламати її фізично й морально, підкорити, залякати, підштовхнути до зради – все це відбувалося з нею. Допити та катування виснажували. Неможливість контактів із друзями й рідними, дезінформація і пропаганда ворога забирали останню надію на обмін і свободу. Але неволя не зламала сміливу жінку, тепер вона – свідок злодіянь рф.

 Павло Паштет Белянський
"Битись не можна відступити" 

 Учитель української мови з Кривого Рогу, установник вікон із Дніпра, бандит із Херсона, водій зерновоза з невеличкого полтавського села, власниця кав’ярні на узбережжі Каховського водосховища, письменник із Києва, зварювальник з металургійного комбінату, автослюсар, колишній студент – ніхто з них не планував ставати військовим. Але почалося велике вторгнення російських військ в Україну, і всі вони взяли до рук зброю, щоб захистити свою країну. Тепер вони – бійці окремого штурмового батальйону ЗСУ...

 Валерій Пузік
"З любов'ю – тато"

 Книжка для сина, написана на війні. Він міг показувати сину світ, навчати і просто бути поруч. Натомість пішов захищати свою державу у російсько-українській війні. Та попри виснажливі воєнні будні головний герой не забуває бути батьком. Так виникає ця книжка – розмова із сином, який залишається далеко, але водночас завжди поруч – у самому серці.

Максим "Далі" Кривцов
"Вірші з бійниці"

 Поезія в окопах, маючи тривалу історію у світовій літературі, сьогодні набуває обрисів одного з наших хлопців, Максима. У його рядках схоплене те філософське "зненацька", яке в одну мить докорінно змінило життя людей в Україні. Вони відновлюють поцінування буденних речей і особливо природи, які через отвір його бійниці набувають нове трансцендентне сяйво. Гумор і сарказм перед обличчям смерті, ніжність і світло.

Юрій Гудименко
"Історії та війни" 

 "Це не зовсім звичайна книга. Тут немає сюжету, немає персонажів, які затримуються надовго. Це – збірка текстів, промов, історичних нарисів, які я писав і пишу донині. Тут є смішні тексти і тексти несмішні, є слова, які я писав у доброму гуморі й ті, які я писав у шпиталі, не бувши певен, що колись встану на ноги. Є навіть тексти, за які мені соромно, але вони все одно будуть тут, у книзі, тому що я їх говорив і я їх написав" (Ю. Гудименко)

Олександр Михед

 "Позивний для Йова"

 Олександр Михед почав писати книжку "Позивний для Йова" у перший день широкомасштабного вторгнення, що трапилося на восьмому році російсько-­української війни. Автор працював над книжкою протягом тринадцяти місяців, писав про те, що пережив разом із дружиною, про своїх батьків, які майже три тижні були в Бучі під час окупації. Про те, як змінюємося ми, як наша повсякденна мова стає мовою війни, колись звичні й важливі речі – ?болючими тригерами, а певні відчуття та емоції – ?такими, які хочеться забути, але й водночас запам’ятати назавжди.