4 причини читати дитячі
книжки в дорослому віці
Існує безліч дорослих, які із непідробним захопленням гортають у книгарнях дитячі книжки. Але серед них обмаль таких, які наважаться купити ці книжки не для цільової аудиторії – дітей своїх знайомих чи на подарунок, а, власне, собі. Складно сказати, чому дорослі обмежують себе й зверхньо ставляться до дитліту. Тому Читомо виокремив 4 книжки, які є сенс спробувати взяти не лише своїм дітям, а саме собі. Адже вони просто й дотепно розбирають емоційні проблеми, звертаються до екзистенціалізму й розбираються з механізмом роботи стосунків. І забігаючи наперед скажемо: ні, це не видання у стилі "вступ до психоаналізу для немовлят".
Причина 1. Емоційно-архетипна база.
Анна Льєнас
"Монстрик і його кольори"
У цій книзі розповідається про 5 емоцій, з якими монстрику пропонують розібратися й впорядкувати їх, розподіливши за кольорами в спеціальні ємності. Ці емоції – радість, сум, гнів, страх і спокій. Звісно, можна довго заглиблюватися в психоаналіз, розбираючись, чому дерево символізує міцність і стабільність. А можна, як у цій книзі, навіяти ту саму інформацію. Зелений – колір рослинності – навіює у цій книзі спокій. Спокій – це лежання в гамаку й споглядання за садом. Це стань гармонії, сну, єднання з природою. Тож у цій невеличкій яскравій книжечці подано й емоційно-архетипну базу, і проговорено, що весь спектр емоцій – це нормально, і здійснено коротенький сеанс психоаналізу. Адже відчувати емоції нормально, а от плутатися й складати їх у веселковий клубок – не дуже приємно. Власне, книжка це й пропонує. Але працювати треба з кожною окремою емоцією, вирізняючи їх із загального потоку істерики, що відбувається з дитиною (чи дорослим).
Причина 2. Стадія дзеркала.
Сергій Товстенко
"Свинка, яка плакала в небо"
Цю книжку-білінгву можна розглядати як цілком логічне продовження того, що нам пропонували зробити в "Монстрику". Адже недостатньо переживати емоції, сміятися над чужими витівками, сумувати чи гніватись. Треба ще усвідомлювати, що навколо нас є інші створіння, які чують вияв наших емоцій і відчувають якісь свої емоції у відповідь. І якщо тобі весело й смішно, бо хтось гепнувся, то тому, хто гепнувся, від цього не обов’язково буде так само добре. Такий урок взаємодії зі світом засвоює свинка з книжки С. Товстенка з чудовими ілюстраціями О. Шатохіна. Це гарне видання про те, що все у світі взаємопов’язано. І що все функціонує не за переліком правил, а як реакція на певні подразники. Щоб свинка вибачилась перед тим, хто її скривдив, вона має побачити, як перед нею вибачається хтось, хто скривдив її. Щоб хмара заплакала, вона має побачити, як на землі стоїть і плаче свинка, закинувши своє засмучене обличчя до неба.











