Читання на вихідні: 

зимові новинки 

 

  Незчулись, а січень зі своїми безконечними святами вже майже пролетів. Але разом з ним з’явилась і низка гаряченьких книжкових новинок від Стівена Кінга, Джорджа Орвелла, Пітера Померанцева та Жанни Слоньовської. 

  Yakaboo

 Емі Хармон
"Що знає вітер"

 

  Енн Ґаллагер виросла на розповідях свого дідуся про Ірландію. Після його смерті вона вирушає на батьківщину покійного, щоб розвіяти прах над озером біля маєтку. Енн потрапляє в грозу, і якась таємнича сила відкидає її на вісімдесят років назад – в Ірландію 1921 р. Дівчину рятує, а відтак допомагає їй пристосуватися до геть іншої історичної епохи доктор Томас Сміт. Разом вони долучаються до боротьби за незалежність Ірландії. Енн закохується у свого рятівника. 

 Стівен Кінг
"Салимове лігво"

 

 Містечко, у якому виріс Бен Міерз, завжди було звичайним. Нічого особливого, нікого особливого, хіба що назва трохи дивна: Єрусалимове, або, як вимовляють місцеві люди, Салимове Лігво. І ось Бен, тепер уже відомий письменник, повернувся сюди знову, бо хотів закрити гештальт минулого – свій дитячий страх. Те, що він малим побачив у старому зруйнованому будинку, який називали Домом Марстена, ледь не довело його до божевілля. Та Салимове Лігво не квапиться стирати старі спогади Бена…

Джордж Орвелл
"Нехай квітне аспідистра"

 

  Молодий талановитий поет Гордон Комсток веде особисту затяту війну з аспідистрою і з усім, що вона собою символізує – владою грошей і нудьгою благопристойності. Він вважає, що звільнившись від влади грошей, зможе повністю присвятити себе творчості. Але воювати з грошима і благопристойністю було завжди непросто, особливо якщо ти живеш у міжвоєнному Лондоні 30-х. Війна з аспідистрою, війна з грошима, війна із самим собою – чи можлива тут перемога, а якщо й можлива, то якою ціною?

Жанна Слоньовська
"Острів" 

 

  Він – інтроверт з купою страхів і захисних механізмів, визнаний польський письменник, сорокарічний чоловік з дружиною і донькою. Вона – адміністраторка літературної резиденції, сивоволоса евкаліптова дівчинка, ефемера, світло з-під шовковиці. Між ними – випадкова зустріч, купа помилок і промахів. Море, слова, мовчання. І все, що може статись у житті малої, розхристаної за своєю суттю людини.

 Жак Шессе
"Нелюд"

 

  Розповідь про сина, що до абсурду, моторошного кошмару потрапив у залежність від галасливого і брутального батька-жуїра. Батько помер, і син ховає в могилу своє життя, гіркоту і злиденність якого з діткливою силою описує автор, чергуючи жалісливу мову книги Йова з діонісійською граматикою кохання. Він зображує життя, підвішене до чоток скорботних слів, пригнічене спогадом про передчасну смерть юної гімназистки, учениці нашого героя; життя, яке закінчується докладно й разюче описаним самогубством.