5 цікавинок про парфумерну справу з
книги "Парфумерний щоденник Зої"
Робота над парфумами – це справжнє мистецтво! І головна героїня книги "Парфумерний щоденник Зої" авторства Олександри Орловою з ілюстраціями Андріани Чуніс вперто планує його опанувати, адже природа наділила її надзвичайно чутливим носом. Дівчинка заводить свій щоденник, куди занотовує
цікавинки зі світу парфумів: про відомих парфумерів, історії створення
популярних ароматів та багато секретів з парфумерного життя. Запрошуємо і
вас зазирнути за лаштунки цієї ароматної галузі та дізнатись кілька
цікавих фактів.
*** Є така професія – "ніс"! Вигадали її
французи, та й так і назвали – le nez. Це майстер-парфумер на
виробництві або просто від природи обдарована людина, ніс якої розрізняє
тисячі ароматів! Робоче місце парфумера називається "Парфумерний
оргaн". Це професійний стіл "носа", оздоблений поличками, на яких сотні
флакончиків з ефірними оліями розташовані за відповідними тональностями.
Парфумер безпомильно знає, де стоїть кожний флакон, як музикант знає
кожну клавішу на оргaні.
***
Кожен аромат складається з певних
компонентів, які по-різному проявляються після нанесення. Верхівка
піраміди – початкова нота, яка відчувається найпершою й швидко
розсіюється. Середина піраміди – "нота серця", той аромат, який
розкривається поступово і може триматися годинами. За це його і
вподобують. Основа піраміди – базова нота, вона відчувається не одразу,
але "тримається" кілька годин після нанесення парфумів. Базові ноти
формують так званий "шлейф", коли аромат наче пішов, але його ще можна
вхопити за хвостик!
***
Французький парфумер і нащадок одного з найстаріших парфумерних
будинків Жак Ґерлен розробив низку ароматів, надихаючись різними
витворами мистецтва. Так розкіш індійського палацу Тадж Магал, що був
присвятою коханій жінці імператора Шах-Джахана, надихнула Ґерлена на
створення парфумів "Shalimar". Під враженням від опери італійського
композитора Джакомо Пуччіні "Турандот" парфумер створив аромат "Liu", а
роман Антуана де Сент-Екзюпері "Нічний політ" надихнув його на
однойменний парфумерний витвір "Vol de Nuit".
***
Коли американська парфумерка Есте Лаудер
запропонувала свої парфуми відомому універмагу "Ґалері Лафаєт" у
Парижі, їй одразу відмовили, оскільки адміністрація найвідомішого
магазину Франції не цікавилась американською продукцією. "Дарма!" –
вирішила Есте Лаудер, зайшла у парфумерний відділ – і немов випадково
розбила посеред нього пляшечку своїх парфумів "Youth Dew" ("Молода
роса"). За кілька хвилин приміщенням розвіявся приємний аромат, а
покупчині запитували, що це за чудові парфуми і де їх можна придбати.
Так "Youth Dew" Есте Лаудер стали першими американськими парфумами, що
продавалися в центрі Парижа.
***
Аромат старих книжок, або як його ще
називають – "бібліотечний запах", настільки впізнаваний, але водночас
загадковий та унікальний, що його вивчають науковці в університетах і
дослідницьких лабораторіях. Те, що ми сприймаємо як аромат старих
книжок, є наслідком руйнування целюлози у паперових сторінках. У ньому
виділяють ноти мигдалю, ванілі, зелені, квіткового і навіть рибного
запаху. У книжках, надрукованих раніше XIX ст., присутній яскравий
запах житнього хліба, оскільки склад паперу тоді відрізнявся від
пізнішого. Звісно, багато кому спадало на думку відтворити аромат старих
книжок у парфумах. Найвідоміші з них – парфуми американського "носа"
Крістофера Бросіуса "In The Library" ("У бібліотеці") з духмяними
нотами, що нагадують запах шкіри, пилу, паперу і чорнила. У них він
закоркував враження, яке на нього справило старе видання улюбленої
книжки. Припускають, що це був роман британського письменника Комптона
Макензі.