21 червня – День літнього сонцестояння, 

або справжній День Купала

 

 Літнє сонцестояння – це астрономічний початок літа, у цей день у Північній півкулі встановлюється найдовший день та найкоротша ніч. Подібне явище спостерігається у цей же час у грудні, коли тривають найдовша ніч і найкоротший день у році.

 День літнього сонцестояння також вважається днем язичницького Купала. В цей час сонце отримує владу над темрявою і природа переходить у фазу свого розквіту. Щороку сонцестояння припадає на 21-22 червня, коли сонце зупиняється у своєму зеніті. Тож сьогодні ми розберемось, що означало свято Купала для язичників та які повір’я та прикмети цього свята існують.

 ВСВІТІ

Що таке сонцестояння для язичників?

 За язичницькими віруваннями, Сонце – найголовніше божество, яке під час сонцестояння було на піку своєї магічної та природної сили. Язичники вірили, якщо відзначити цей день літа за всіма обрядами, Сонце обдарує їх довгим життям, міцним здоров’ям, енергією та молодістю.

 У день літнього сонцестояння святкували також народження бога Купала. Купало або ж Купайло – язичницький бог земних радощів та шлюбу. Він також був богом молодості, плодючості та краси і вважався літнім сонцем. Святкуючи народження літнього сонця, язичники визнавали його перемогу над весняним сонцем – Ярилом.

Традиції язичників для святкування Купала

 Для свята заздалегідь готували два опудала – Купала і Марени. Марена – зимове божество, що морить людей голодом, холодом та хворобами. Виготовляли їх з гілок верби та прикрашали квітами й вінками. Інколи для виготовлення використовували солому та прикрашали намистом. Окрім опудал готували ще й ритуальне дерево, що називалось "купайлицею", його також прикрашали вінками, квітами та стрічками.
 На початку свята – тобто на заході сонця – запалювали купальське вогнище. Молоді хлопці та дівчата починали водити хороводи навколо опудал та перестрибувати через вогнище по одному або парами. Вогнище володіло магічною силою і було здатним очистити усіх, хто через нього перестрибує. Якщо перестрибували парами і їхні руки не розімкнулись, то у шлюбі їх чекало міцне подружнє життя. А якщо жінка чи дівчина не захотіла стрибати через багаття, то її вважали відьмою, бо нечиста сила боїться вогню.
 Коли всі перестрибнули через багаття, починались обряди з опудалами. Опудало Купала підпалювали, а опудало Марени топили у воді. Це означало перемогу добрих сил над поганими.

Прикмети та повір’я, пов’язані із Купалом

 Чи не найцікавішим було повір’я про цвіт папороті. Згідно з ним, папороть цвіте лише у купальську ніч, тому опівночі усі вирушали на пошуки заповітної квітки. Кажуть, той, хто її зірве, усе на світі знатиме, матиме магічну силу у тій руці, якою зірвав квітку, й не боятиметься нечистих сил.
 Ще одне народне повір’я каже, що у найкоротшу ніч не можна спати, аби не накликати біду на себе та свою родину. Варто дочекатись ранку і вмитися купальською росою, аби змити з себе злі погляди та зберегти молодість і красу.
 Також існували повір’я, що шлюби, які взяли на Купала, будуть міцними та щасливими. Люди, що народились у купальську ніч, будуть під покровом небесних сил усе їхнє життя.

Як змінилось свято Купала 

з приходом християнства? 

 За християнською традицією ми відзначаємо свято Купала 7 липня (24 червня за старим стилем) – у день Різдва Івана Хрестителя. Згідно зі Святим Письмом – саме Іван Хреститель охрестив перших християн у водах Йордану. На честь нього й назване це свято. Та язичницькі традиції все ж просочились і мають місце серед сучасних. Ім’я Івана Хрестителя поєдналось з ім’ям язичницького бога, тому зараз ми відзначаємо християнське свято Івана Купала.
 Чи відзначаєте ви свято Івана Купала біля вогнища?