7 сильних п’єс, читання яких перенесе вас у найкращі театри світу

 

  У драматичних творів є як свої шанувальники, так і ті, хто оминає цей жанр. Перші вважають, що сильні діалоги – основа будь-якої історії; другим не вистачає розлогих описів та роздумів автора. Ми переконані, що читання п’єс – це не тільки інтелектуальне задоволення, а й хороший тренінг уяви, адже, поринаючи у такий твір, ми у своїй голові влаштовуємо цілу театральну постановку. У цій добірці ви знайдете абсолютно різні, але однаково талановито написані п’єси. Отож, приємного читання!

Джеймс Джойс "Вигнанці"

 

  Єдиний збережений драматичний твір видатного ірландського письменника, якого по праву вважають одним з головних авторів двадцятого століття. У "Вигнанцях" Джеймс Джойс міркує над питанням вірності та намагається з’ясувати, чи існують у цьому світі чиста любов та абсолютна свобода. Критики помічають, що "Вигнанці" нагадують п’єси Генріка Ібсена, творчістю якого захоплювався Джойс. Хоч твір і не став популярним у 1919 р., коли його вперше поставили на театральній сцені, втім завдяки новому прочитанню у 1970-тих став важливою частиною літературної спадщини письменника, зайнявши місце між "Портретом митця замолоду" та "Уліссом". 

Мішель Марк Бушар "Том на фермі"

  Ця смілива п’єса була написана у 2010 році. Твір канадського драматурга Мішеля Марка Бушара став ще більш відомим після однойменної екранізації Ксав’є Долана 2013 року. У центрі оповіді – молодий редактор Том, який приїздить на похорони свого коханця Гійома і розуміє, що рідні Гійома нічого не знали ані про його нетрадиційну орієнтацію, ані про нього загалом. Хоч може здатися, що "Том на фермі" – це історія кохання двох чоловіків, втім, як стверджує сам автор, головною темою п’єси є тема втрати.

Тадеуш Ружевич "Між двома картотеками"

  Тадеуш Ружевич – один з найвідоміших польських письменників другої половини двадцятого – початку двадцять першого століття. Він писав не тільки прозові та поетичні, а й драматичні твори. Нещодавно Видавництво Анетти Антоненко презентувало книгу з українськими перекладами вибраних драм автора. До книги увійшло п’ять п’єс: "Картотека", "Свідки, Або наша маленька стабілізація", "Стара жінка висиджує", "Непорочний шлюб" та "Розсипана картотека". Кожен з творів у повній мірі демонструє різні грані таланту Ружевича та вражає актуальністю. Втім, найбільш цікавим є порівняння двох п’єс: "Картотеки", що була написана у 50-ті роки минулого століття, та "Розсипаної картотеки", яка, по-суті, є її реконструкцією вже у 90-тих.

 Моріс Панич "7 історій та інші п’єси"

  Канадський драматург українського походження Моріс Панич багато міркує про долю "маленької людини". Ця тема є наскрізною і у "7 історіях та інших п’єсах". Його твори балансують між комедіями та драмами і у багато-чому тяжіють до "театру абсурду". Зав’язка "7 історій" напрочуд сильна – чоловік збирається покінчити життя самогубством, але обирає для стрибка загальний балкон, на який постійно виходить хтось інший зі своєю власною історією.

Павло Ар’є "Баба Пріся та інші герої"

 Павло Ар’є – один з найталановитіших сучасних українських драматургів. До книги "Баба Пріся та інші герої" увійшло три його найяскравіші п’єси – "На початку і наприкінці часів", "Слава героям" та "Людина в підвішеному стані". Баба Пріся – головна героїня п’єси "На початку і наприкінці часів", що розповідає про родину, яка продовжує мешкати у 30-кілометровій зоні відчуження навколо чорнобильського атомного реактора. Баба Пріся не хоче покидати свій дім і всіляко тримається за той світ, який є для неї рідним та звичним. "Слава героям" – історія двох різних героїв – ветерана УПА Остапа та ветерана Червоної армії Андрія. "Людина в підвішеному стані" – п’єса про акторів театру та режисера, що не припиняють з’ясовувати свої стосунки і після смерті.

Володимир Винниченко 

"Чорна Пантера і Білий Медвідь"

  П’єса видатного українського драматурга, прозаїка, художника та політичного діяча Володимира Винниченка висвітлює тему конфлікту митця зі світом. Головний герой твору – Корній Каневич (він же Білий Ведмідь) – прагне завершити свій шедевр – портрет дружини Рити (Чорної Пантери) з дитиною на руках. Захоплений творчістю, Білий Медвідь не помічає куди серйознішої проблеми – хвороби сина. Винниченко змушує читачів задуматися над проблемами моралі та совісті.

 Жан-Поль Сартр "За зачиненими дверима"

  Саме в цьому творі вжито один з найвідоміших афоризмів Жана-Поля Сартра: "Пекло – це інші". Спершу п’єса «За зачиненими дверима» також мала називатися "Інші". У цьому творі пекло – це не метафоричний образ, а місце дії, куди після смерті потрапляють троє головних героїв – Гарсен, Естель та Інес. Сартівське пекло – це звичайна кімната, з якої неможливо вийти. Таким чином французький екзистенціаліст показує, що найстрашніше – це не вічне полум’я та тортури, а ми самі.

  Джерело: Yakaboo