7 романтичних історій 
у неромантичних обставинах

  Романтичні історії – це завжди більше, ніж лише про кохання. Романтичну тональність тексту надає не тільки розвиток взаємовідносин між закоханими, набагато більше їх ідеалістичний світогляд, небажання сприймати дійсність лише крізь стереотипи буденності, відтворення власної реальності та гра за своїми надзвичайними правилами. Може і зовсім не бути ніяких закоханих, і тоді романтичність історії сповіщає сама її атмосфера – інтимна, таємнича, але наскрізно особиста. Маємо десять таких історій, у яких романтичні герої змінюють неромантичну дійсність, іноді навіть ціною власного життя. Романтики ж!

Джон Грін "Провина зірок"

  Джон Ґрін, автор підлітково-юнацьких бестселерів, для своїх героїв з "Провини зірок" Гейзел Грейс і Огастаса Вотерса створює зовсім неромантичні обставини знайомства, і не тільки знайомства. 16-річна Грейс вперше бачить Огастаса на зібранні групи підтримки дітей хворих на рак. Але романтичній історії їх кохання не може завадити навіть невиліковна хвороба. Підлітки попри трагічну реальність вибудовують свою, і у ній намагаються встигнути знайти автора незакінченого роману, який обом подобається, почати з ним листуватися, усвідомити, що для отримання відповідей мають зустрітися з ним особисто, здійснити подорож в Амстердам, розчаруватися в авторі, дописати роман самостійно і покохати один одного...

Ніл Ґейман "Американські боги"

  Американські боги – фантасмагорична романтична історія кохання Ніла Ґеймана до Америки. Складного та скоріш за все назавжди нещасливого. Для Америки. Чи то лише так здається? Герой роману Тінь через непередбачуваний збіг життєвих обставин має здійснити подорож крізь усю країну, під час якої, ми бачимо США очима найприскіпливішого спостерігача – автора. Неромантична романтика у житті Тіні приводить його у світ богів, якщо такі збіги взагалі колись бувають збігами. Відтоді його реальність змінюється. Колись боги Старого Світу потрапили у Новий разом з переселенцями й пройшли складний шлях: хто від звеличення до забуття, хто тихий і рівномірний, зайнявши свою затишну нішу, але Ніл Ґейман кожного з них ставить перед вибором або рано чи пізно зникнути зовсім або стати до битви з богами новими, що відбирають у них енергію життя – богами інтернету, телебачення, мас-медіа.

Скарлетт Томас "Увесь наш трагічний всесвіт"  

  Скарлетт Томас вдалася найромантичніша історія про саму себе, у якій не відбувається карколомних подій, а усі драматичні моменти виникають у підкреслено рутинних обставинах життя звичайних людей і цим їхня драматичність ще більше підсилюється. Неромантично жити з тим, хто давно став нецікавим, неромантично писати про книжки на замовлення, замість того щоб написати свій найкращий роман, неромантично мерзнути у вогкому старому помешканні, а потім усе разом змінити. Ось і уся романтика. Але Скарлетт Томас знається на розмовах та історіях. І тому її герої розповідають один одному історії, що, можливо, додають нашому всесвіту ще більше трагічності чи кумедності, що як відомо щільно переплутано у буденному житті, як петлі у плетених шкарпетках.

Ден Сіммонс "Пісні Гіперіона" 

  Пісні Гіперіона Дена Сіммонса романтичні навіть без кохання, лише за своєю філософією. Кожна притча з першої книги Гіперіон розповідає не тільки історію свого героя, але одночасно і історію світів, що увійшли до міжгалактичного політичного суспільства Гегемонії Людства, яке утворилося після помилкової загибелі Землі. Усе це, разом з винаходом двигуна Гокінгу, спричинило Гіджру – можливість і одночасно необхідність переселитися на інші планети всесвіту, усе це разом є наслідком діяльності ще однієї цивілізації штінив, яких також створили люди. Усе це разом створює дуже багато брехні навколо раси Вигнанців, які теж колись були людьми. Усе це разом спричинить війну в епіцентрі якої опиняться Гробниці часу на планеті Гіперіон, церква, тисячі планет, а згодом Енея і Ендіміон – саме ті, чия романтична історія і розгортатиметься на тлі руйнації та воскресіння імперій у космоопері Дена Сіммонса.

Роберт Хайнлайн "Чужинець на чужій землі" 

  "Чужинець" Ґайнлайна, звісно, вже класика, але усю мудрість, сміливу романтичність, що її можливо б відкинув, як звинувачення сам автор, але яку транслює з його дозволу головний герой Валентайн Майкл Сміт, розумітимуть чи не розумітимуть ще багато поколінь. Історія починається десь у не дуже далекому майбутньому, коли після трагічної спроби утворити поселення на Місяці з усіх людей, що були на борту корабля "Посланець" на Землю потрапляє молодий хлопець, що народився на Марсі і був вихований марсіанами. Його світогляд, його надлюдські можливості та іншість зчиняють сенсацію, він знаходить друзів, захисників і одночасно ворогів і тих, хто має намір скористатися його нерозуміння правил гри навколишнього світу. Але намарно. Майкл створює свою реальність, намагається змінити світ і проповідує кохання. Роман повен алюзій на історичні та релігійні події, його філософія спричинила скандал і заклики застосувати цензуру.

Пер Улоф Енквіст "Книга про Бланш і Марі"

  Улоф Енквіст не намагався відтворити історію двох жінок, видатної й майже невідомої, здається він скоріше проспівав про них досить сучасну неромантичну пісню, скоротивши всі поштовхи й мотиви їхнього життя до декількох мелодійно прозвучавши нот. Так, "Книга про Бланш і Марі" літературний шедевр за формою, але зовсім мало що розповів про самих героїнь, більше про автора і його копітку зацікавленість історією з погляду порівнянь зовнішнього світу подій і світу внутрішнього, психологічного тих, хто тоді жив, і на кого він вирішив звернути свою авторську увагу.

Вільям Шекспір "Ромео і Джульєтта" 

  Що можна додати про вічну історію кохання Шекспіра до того, що про неї вже було проговорено упродовж декількох сторіч. Лише те, що вона, як і кожна історія кохання, мала неромантичні обставини. Мабуть, романтичних і не існує. Адже самі закохані, немов магніт, притягують спротив навколишнього світу. Кохання гармонійне, а світ відкидає гармонію, він прагне змін і динамічності, гармонія ж пропонує йому завмерти і насолодитися тим, що є. Але світ може виділити на це лише мить у своєму поспіху. Тому Ромео і Джульєтта повсякчас продовжують чинити спротив поспіху і войовничому прагматизму світу. І знову програють. Чи перемагають? Перемагають, змінюючи його, але ціна занадто висока.

  Джерело:  Yakaboo