Топ-12 порад для тих, хто пише
Все популярнішими стають книги з порадами для тих, хто мріє про успішну письменницьку кар’єру. І хоч з одного боку будь-які поради "молодому автору", навіть якщо вони звучать від професіоналів, можна сприйняти скептично, з іншого боку – це аналіз сюжетних схем та художніх прийомів, які в будь-якому випадку відкривають нам творчу "кухню" метрів світової літератури. Отож, як писали класики? Що рекомендують та які художні прийоми використовують у власній творчості?
1. Перетворюйте життєвий матеріал на сюжети. Агата Крісті авторка 66 романів та 12 збірок оповідань. Кому як не їй дати відповідь на питання: де автору взяти сюжет для книги? Відповідь доволі проста – пошукайте такі сюжети у власному житті! Персонажами книг письменниці ставали добре їй знайомі люди, а події розгорталися у містах, де вона колись жила. Водночас, ввібравши характер та звички реальних людей, такі герої здаються максимально реалістичними. А для того, щоб сюжет сам "проявився", достатньо лише, відштовхнувшись від однієї із ситуацій, поставити собі запитання "що трапиться, якщо…?".
2. Не повчайте читачів! Цю пораду авторам також дає "королева детективів". На її думку, мораль із книги читач повинен винести сам, а ось "нав’язливе моралізаторство" може просто відштовхнути від подальшого читання. На її переконання літературі не повинне бути властиве пряме повчання читачів.
3. Остерігайтеся зайвих слів. Даючи таку пораду, Джордж Орвелл застерігає авторів від перевантаження тексту складними словами чи термінами, затертими образами та метафорами. Автор повинен чітко усвідомлювати, що хоче сказати і спосіб, у який він хоче це донести, повинен бути максимально доступним. Банальні метафори відображають типове бачення краси, а цінність справжнього твору у його унікальному погляді на світ: "Правда полягає в тому, що написати будь-що читабельне можна лише коли невпинно прагнеш краще виразити свою індивідуальність".
4. Змушуйте себе писати. Свій перший широко відомий твір "Марсіанські хроніки" Рей Бредбері друкує у 30 років. Перед цим письменник із педантичною точністю відшліфовував своє письмо із дня в день. Протягом 40-вих років (в цей час Рею було за 20) він написав 10 тисяч сторінок (!). "Я закінчив бібліотеку", – часто говорив автор про свою освіту.
5. Читайте. Багато Читайте. Окрім щоденного письма Рей Бредбері рекомендує авторам багато читати. Насамперед поезії. Адже "добра поезія загострює дію наших відчуттів та дарує нам парадокси цікавих метафор". Наступним кроком письменник бачить імітацію письма того чи іншого автора. На його думку, для молодого автора це не лише допустимо, але й необхідно. Адже дає змогу навчитися писати на певному рівні, переосмислювати теми, які користуються популярністю у літературі.
6. Про що писати? Цікаву практичну пораду з цього приводу дає фантаст Бредбері. Варто просто сісти за стіл і написати 10 речей, які ми любимо, які нас дратують і які ми ненавидимо. Так ви відразу матимете 30 потенційних сюжетів, про які ви точно говоритимете переконливо та емоційно.
7. Дайте читачам хоча б одного персонажа, з яким він може себе ототожнювати. На думку Курта Воннеґута, твір відбудеться лише тоді, коли читач знайде у тексті героя, з яким він асоціюватиме своє життя. Так, для кожної книжки існує свій оптимальний вік для читання. Проте це правило неминуче обернеться вимогою вводити у твір персонажів із різними соціальними ролями.
8. Починайте якомога ближче до кінця історії. Воннеґут виступає проти широких описів у творах. На його думку, композиція роману повинна бути лаконічною, а кожне речення мусить робити одне з двох – "розвивати когось із персонажів або рухати дію".
9. Зробіть центром роману "екзистенційне питання". Таку пораду дає знаний чех Мілан Кундера. На його думку, роман для читача має стати поштовхом стати на чийсь бік, тобто визначитися щодо головної проблеми тексту. Роман повинен показувати людині світ у всій його багатовимірності: "Кожен роман каже своєму читачеві: все значно складніше, ніж ти думаєш".
10. Не пишіть про все – найцікавіше замовчуйте. Нобелівський лауреат з літератури Маріо Варгас Льйоса пропонує авторам використовувати так званий прийом "замовчаного факту". Пишіть текст, не пояснюючи всіх вчинків персонажів до кінця. Нехай читач бачить лише "вершину айсберга", а те, що є "під водою", стане універсальним способом створити інтригу та протримати її до останньої сторінки тексту.
11. Придумайте світ, про який знатимете все. Головною вимогою, яку висуває Умберто Еко для прозаїка, є створення цілісного світу, настільки добре продуманого, що читач забуває про його уявність. Читач має розуміти, що це світ, яким керує своя внутрішня логіка. Звідси випливають дві рекомендації Еко: автор повинен перебувати у світі своїх персонажів ще до того, як почне писати; під час написання він повинен показати читачеві значно менше, аніж було продумано.
12. Використовуйте інтертекстуальність. Саме перегуки текстів Умберто Еко з іншими текстами роблять його твори популярними. Беручи його книгу до рук, читач мовби розпочинає діалог із усією культурою. Кожен добрий сучасний текст повинен відсилати читача до інших текстів, вводьте у свої твори вічні образи та теми.
Використовуйте ці прості практичні поради у своїй роботі, проте не забувайте шукати власні успішні художні прийоми та сюжети, адже саме розвиваючи власний стиль, ці автори стали видатними.
1. Перетворюйте життєвий матеріал на сюжети. Агата Крісті авторка 66 романів та 12 збірок оповідань. Кому як не їй дати відповідь на питання: де автору взяти сюжет для книги? Відповідь доволі проста – пошукайте такі сюжети у власному житті! Персонажами книг письменниці ставали добре їй знайомі люди, а події розгорталися у містах, де вона колись жила. Водночас, ввібравши характер та звички реальних людей, такі герої здаються максимально реалістичними. А для того, щоб сюжет сам "проявився", достатньо лише, відштовхнувшись від однієї із ситуацій, поставити собі запитання "що трапиться, якщо…?".
2. Не повчайте читачів! Цю пораду авторам також дає "королева детективів". На її думку, мораль із книги читач повинен винести сам, а ось "нав’язливе моралізаторство" може просто відштовхнути від подальшого читання. На її переконання літературі не повинне бути властиве пряме повчання читачів.
3. Остерігайтеся зайвих слів. Даючи таку пораду, Джордж Орвелл застерігає авторів від перевантаження тексту складними словами чи термінами, затертими образами та метафорами. Автор повинен чітко усвідомлювати, що хоче сказати і спосіб, у який він хоче це донести, повинен бути максимально доступним. Банальні метафори відображають типове бачення краси, а цінність справжнього твору у його унікальному погляді на світ: "Правда полягає в тому, що написати будь-що читабельне можна лише коли невпинно прагнеш краще виразити свою індивідуальність".
4. Змушуйте себе писати. Свій перший широко відомий твір "Марсіанські хроніки" Рей Бредбері друкує у 30 років. Перед цим письменник із педантичною точністю відшліфовував своє письмо із дня в день. Протягом 40-вих років (в цей час Рею було за 20) він написав 10 тисяч сторінок (!). "Я закінчив бібліотеку", – часто говорив автор про свою освіту.
5. Читайте. Багато Читайте. Окрім щоденного письма Рей Бредбері рекомендує авторам багато читати. Насамперед поезії. Адже "добра поезія загострює дію наших відчуттів та дарує нам парадокси цікавих метафор". Наступним кроком письменник бачить імітацію письма того чи іншого автора. На його думку, для молодого автора це не лише допустимо, але й необхідно. Адже дає змогу навчитися писати на певному рівні, переосмислювати теми, які користуються популярністю у літературі.
6. Про що писати? Цікаву практичну пораду з цього приводу дає фантаст Бредбері. Варто просто сісти за стіл і написати 10 речей, які ми любимо, які нас дратують і які ми ненавидимо. Так ви відразу матимете 30 потенційних сюжетів, про які ви точно говоритимете переконливо та емоційно.
7. Дайте читачам хоча б одного персонажа, з яким він може себе ототожнювати. На думку Курта Воннеґута, твір відбудеться лише тоді, коли читач знайде у тексті героя, з яким він асоціюватиме своє життя. Так, для кожної книжки існує свій оптимальний вік для читання. Проте це правило неминуче обернеться вимогою вводити у твір персонажів із різними соціальними ролями.
8. Починайте якомога ближче до кінця історії. Воннеґут виступає проти широких описів у творах. На його думку, композиція роману повинна бути лаконічною, а кожне речення мусить робити одне з двох – "розвивати когось із персонажів або рухати дію".
9. Зробіть центром роману "екзистенційне питання". Таку пораду дає знаний чех Мілан Кундера. На його думку, роман для читача має стати поштовхом стати на чийсь бік, тобто визначитися щодо головної проблеми тексту. Роман повинен показувати людині світ у всій його багатовимірності: "Кожен роман каже своєму читачеві: все значно складніше, ніж ти думаєш".
10. Не пишіть про все – найцікавіше замовчуйте. Нобелівський лауреат з літератури Маріо Варгас Льйоса пропонує авторам використовувати так званий прийом "замовчаного факту". Пишіть текст, не пояснюючи всіх вчинків персонажів до кінця. Нехай читач бачить лише "вершину айсберга", а те, що є "під водою", стане універсальним способом створити інтригу та протримати її до останньої сторінки тексту.
11. Придумайте світ, про який знатимете все. Головною вимогою, яку висуває Умберто Еко для прозаїка, є створення цілісного світу, настільки добре продуманого, що читач забуває про його уявність. Читач має розуміти, що це світ, яким керує своя внутрішня логіка. Звідси випливають дві рекомендації Еко: автор повинен перебувати у світі своїх персонажів ще до того, як почне писати; під час написання він повинен показати читачеві значно менше, аніж було продумано.
12. Використовуйте інтертекстуальність. Саме перегуки текстів Умберто Еко з іншими текстами роблять його твори популярними. Беручи його книгу до рук, читач мовби розпочинає діалог із усією культурою. Кожен добрий сучасний текст повинен відсилати читача до інших текстів, вводьте у свої твори вічні образи та теми.
Використовуйте ці прості практичні поради у своїй роботі, проте не забувайте шукати власні успішні художні прийоми та сюжети, адже саме розвиваючи власний стиль, ці автори стали видатними.