Дитяче читання:
10 "не" від 0 до 100
Ваша війна за дитяче читання зайшла в глухий кут? Ви роздратовані й знесилені? Підіть почитайте улюблену книжку. А потім візьміться за поради нижче.
1. НЕ ЗАБОРОНЯЙТЕ дітям від 0 до 2-3-х рр. тісний фізичний контакт із книжками. Звісно, шкода відірвати від серця кількадесят гривень на гарне барвисте видання, а потім побачити його замацьканим, почерканим, розламаним-розшарпаним. Але це початок дитячого контакту з важливим предметом, і якщо малюк чутиме "ні!" та "ой!", бачитиме сповнені болю та жалю батьківські очі, цей смуток він довго пов’язуватиме зі своїм першим досвідом спілкування з книжками. Бачите такі схильності у свого книгодрузяки? Для плюндрування видавайте йому спеціально вигадані видання, в яких можна малювати-стирати, які можна намочити. І поступово пояснюйте, чому іншим книжкам можуть не підходити купелі чи відірвані вуха зайчика на ілюстрації.
2. НЕ ДОЗВОЛЯЙТЕ нікому втирати своїм книгодрузякам від 6 до 16-ти, що вони мусять читати і що вони зобов’язані любити книжки. І самі цього, звісно, не робіть. Жодне насилля не спричиняє любов. Краще створити умови, в яких читаки оцінять радощі й корисності художньої та пізнавальної літератури.
3. НЕ ЗАБОРОНЯЙТЕ дітям відкладати нудні книжки. Навіть якщо йдеться про надважливе домашнє завдання від супер-суворої вчительки укрліт. Ви самі цінуєте свій час? От і дітям марнувати його на дочитування того, що дратує чи викликає стійку нехіть, не варто. Але ж ой! Буде погана оцінка, і це жахливо! Не жахливо. Дитина росте й розвивається не за чиїмись оцінками. Важливо дати їй можливість вирощувати самооцінку. Для цього і потрібні різноманітні виклики.
4. НЕ ДОЗВОЛЯЙТЕ дітям від 2 до 8 й більше років ставати ногами на книжкові полиці без підтримки дорослого! От це – реальна небезпека для життя та здоров’я читаки. Час від часу розставляйте дитячі книжки на різних полицях своєї домашньої бібліотеки й допомагайте дитині пройти цей квест, дбаючи про безпеку. Намалюйте (для тих, хто ще не читає) чи напишіть (хто вже вміє прочитати слово) послідовність пошуку персонажів чи кольорів обкладинок, і нехай ваш малюк відчує себе на полицях людиною-павуком. Після такої фізичної активності книгодрузяка не відмовиться відпочити, а ви тут як тут із читанням.
5. НЕ ЗАБОРОНЯЙТЕ книгодрузякам від 2-х до 100 самостійно купувати книжки. Навіть започаткуйте таку традицію! По-перше, діти – Великі Власники, і трішки допомогти їм із вибором власності – не гріх. Кошти? Заведіть майбутньому власнику бібліотечки “тематичну” скарбничку, час від часу кладіть туди кошти. Або просто запрошуйте дитину до книгарні, обирайте книжку собі й дозвольте обрати малюку й дайте гроші на книжку. За потреби можна попередньо обмежити дитину певною сумою, заодно й повправляєтеся в лічбі. Якщо дитина дуже наполягає на придбанні дорожчої книжки, не відмовляйте категорично, а скажіть про наступний раз...
6. НЕ ДОЗВОЛЯЙТЕ дитині сидіти струнко, коли ви читаєте вголос. Ваш слухач чи слухачка постійно рухається, щось майструє, малює, жує чи старанно "не слухає"? Це абсолютно нормальний стан для 3+ (ну і до того віку, до якого дитина взагалі готова слухати читання вголос). Може статися, що коли ви обережно спитаєте щось по змісту або навмисне почнете додавати в текст абсурдних детальок, ви здивуєтеся, наскільки усвідомленим було слухання книгодрузяки.1. НЕ ЗАБОРОНЯЙТЕ дітям від 0 до 2-3-х рр. тісний фізичний контакт із книжками. Звісно, шкода відірвати від серця кількадесят гривень на гарне барвисте видання, а потім побачити його замацьканим, почерканим, розламаним-розшарпаним. Але це початок дитячого контакту з важливим предметом, і якщо малюк чутиме "ні!" та "ой!", бачитиме сповнені болю та жалю батьківські очі, цей смуток він довго пов’язуватиме зі своїм першим досвідом спілкування з книжками. Бачите такі схильності у свого книгодрузяки? Для плюндрування видавайте йому спеціально вигадані видання, в яких можна малювати-стирати, які можна намочити. І поступово пояснюйте, чому іншим книжкам можуть не підходити купелі чи відірвані вуха зайчика на ілюстрації.
2. НЕ ДОЗВОЛЯЙТЕ нікому втирати своїм книгодрузякам від 6 до 16-ти, що вони мусять читати і що вони зобов’язані любити книжки. І самі цього, звісно, не робіть. Жодне насилля не спричиняє любов. Краще створити умови, в яких читаки оцінять радощі й корисності художньої та пізнавальної літератури.
3. НЕ ЗАБОРОНЯЙТЕ дітям відкладати нудні книжки. Навіть якщо йдеться про надважливе домашнє завдання від супер-суворої вчительки укрліт. Ви самі цінуєте свій час? От і дітям марнувати його на дочитування того, що дратує чи викликає стійку нехіть, не варто. Але ж ой! Буде погана оцінка, і це жахливо! Не жахливо. Дитина росте й розвивається не за чиїмись оцінками. Важливо дати їй можливість вирощувати самооцінку. Для цього і потрібні різноманітні виклики.
4. НЕ ДОЗВОЛЯЙТЕ дітям від 2 до 8 й більше років ставати ногами на книжкові полиці без підтримки дорослого! От це – реальна небезпека для життя та здоров’я читаки. Час від часу розставляйте дитячі книжки на різних полицях своєї домашньої бібліотеки й допомагайте дитині пройти цей квест, дбаючи про безпеку. Намалюйте (для тих, хто ще не читає) чи напишіть (хто вже вміє прочитати слово) послідовність пошуку персонажів чи кольорів обкладинок, і нехай ваш малюк відчує себе на полицях людиною-павуком. Після такої фізичної активності книгодрузяка не відмовиться відпочити, а ви тут як тут із читанням.
5. НЕ ЗАБОРОНЯЙТЕ книгодрузякам від 2-х до 100 самостійно купувати книжки. Навіть започаткуйте таку традицію! По-перше, діти – Великі Власники, і трішки допомогти їм із вибором власності – не гріх. Кошти? Заведіть майбутньому власнику бібліотечки “тематичну” скарбничку, час від часу кладіть туди кошти. Або просто запрошуйте дитину до книгарні, обирайте книжку собі й дозвольте обрати малюку й дайте гроші на книжку. За потреби можна попередньо обмежити дитину певною сумою, заодно й повправляєтеся в лічбі. Якщо дитина дуже наполягає на придбанні дорожчої книжки, не відмовляйте категорично, а скажіть про наступний раз...
7. НЕ ЗАБОРОНЯЙТЕ втручатися в авторський текст книжки. Іноді діти хочуть “читати” власні історії за малюнками в книжці. Не сперечайтеся, підтримуйте. Це класно! Можливо, поруч із вами росте майбутній нобеліат, і то не обов’язково – письменник. Саме тепер закладаються й матимуть розвиток креативні здібності дитини. Дайте їм волю.
8. НЕ ДОЗВОЛЯЙТЕ собі сердитися, гніватися й дратуватися, якщо потенційний читака не хоче бути читакою, а хоче бути розглядакою. Ваше рідненьке дитя не хоче тексту, а хоче самих тільки картинок? Нічого дивного. Це загальна світова тенденція цілого покоління, ба навіть двох: кліпове сприйняття спричиняє миттєве охоплення й засвоєння образу і в них "немає часу", точніше – немає потреби такого повільного типу пізнання, який характерний для текстового контенту. Саме тому книжки-картинки та комікси дедалі активніше мігрують у бік графічних історій, назустріч підлітковому й "дорослому" читанню.
9. НЕ ЗАБОРОНЯЙТЕ дітям читати одночасно кілька книжок. Навіть більше! Нехай книжки лежать на всіх вузлових станціях вашої домівки. Біля ліжечка до сну – книжка, серед іграшок, щоб почитати зайчику – книжка, біля улюбленого маминого крісла – дитяча книжка. Щодо книжок біля унітаза та на обідньому столі. То вже вам вирішувати, залежно від традицій родини.
10. НЕ ДОЗВОЛЯЙТЕ підліткам читати! Це SOS-порада на випадок, якщо всі розумні підходи у залученні тинейджера до Світу Книжки вичерпано. Не спрацював власний приклад, не заохотили розповіді про читацький досвід Важливої Людини, не зацікавили комікси й графічні романи. Купіть кілька нових тематичних книжок, обгорніть у газетку й "демонстративно" ховайтеся з читанням. Дозвольте своєму чаду почути фразу, що цю книжку йому читати занадто рано, і що от хоч одна користь від того, що чадо не читає, не треба книжку старанно ховати (наприклад, скажіть це друзям телефоном в присутності об’єкта).
Джерело: Читомо