Книги, які вводять в оману

  Читаючи деякі книги ви розумієте, що вони насправді не про те, про що ви думали спочатку. І так само думають безліч людей. Вони здаються нам знайомими та навіть стали синонімами поп-культури завдяки тому, що їх зміст діаметрально протилежний назві книги (або тому, який ви розраховували побачити). Перш ніж читати далі, ви повинні знати, що в статті є деякі спойлери. Тож будьте готові дізнатися кінцівки деяких творів.

Герман Мелвілл "Мобi Дiк"

  Всі думають, що мова йде про: китів. Майже неможливо говорити про "Мобі Діка", не викликаючи в уяві образ білого кита, яким одержимий капітан Ахаб. Це означає, що "Мобі Дік" повинен бути про китів, чи не так? Неправильно.
  Насправді йдеться про: гординю. Хоча "Мобі Дік" містить глави про біологічну структуру китів та китобійний промисел, романтичний роман Мервілла насправді не про них. За своєю суттю, це книга про божевільне людство: як довго ми будемо переслідувати справу, яку не змогли виконати до кінця; як ми недооцінюємо свої здібності та інтелект; і як легко стаємо злими та боїмося нових можливостей. 

Гарпер Лі "Вбити пересмішника"

  Всі думають, що мова йде про: далекоглядного юриста в невеликому містечку штату Алабама, який подає приклад для своїх дітей та інших адвокатів в окрузі, коли він погоджується з тим, щоб представляти в суді темношкірого, помилково звинуваченого в зґвалтуванні білої жінки.
  Насправді йдеться про: расизм, як особистий, так і соціальний.Навіть якщо ви й захищаєте в суді темношкірого, це не звільняє вас від власних упереджень. 

Вільям Ґолдинґ "Володар мух"

  Всі думають, що мова йде про: групу десятирічних хлопців, які ведуть гедоністичний спосіб життя після того, як здійснили аварійну посадку на безлюдному острові. Ви уявляєте шикарних англійських школярів, які розмальовують обличчя та грають у створення свого власного суспільства.
  Насправді йдеться про: людей, які дуже схожі на сміття. "Повелитель Мух" досліджує, як люди, що живуть поза законом та владою, можуть опускатися до жорстокого, брутального мислення та насильства. Коли їх дорослі конвоїри (провожаті) мертві, а кордони й закони Англії далекі — хлопчики забувають, що таке розум і совість, і незабаром перестають бачити людяність в своїх колишніх друзях. 

Чак Поланік "Бійцівський клуб"

  Всі думають, що мова йде про: купку хлопців, які збираються разом, щоб вибити лайно один з одного, тому що вони не мають батьків, та не знають чим зайнятися.
  Насправді йдеться про: споживацтво і токсичну маскулінність. Тайлер Дерден переконує оповідача, що матеріальне майно, яке він має, погубило його життя та зробило його слабким. І вмовляє приєднатися до ряду підприємств, а також до підпільного боксерського клубу і компанії з виготовлення мила (з людського жиру). Нічого з цього не робить життя оповідача кращим. Та й навряд чи він зможе стати господарем своєї долі.

Рей Бредбері "451 градус за Фаренгейтом"

  Всі думають, що мова йде про: цензуру. У суспільстві, в якому заборонені книги, Гай Монтеґ спалює їх для життя, описуючи процес «для задоволення, для приємних відчуттів». Названий так через температуру, при якій папір згоряє, «451 градус за Фаренгейтом» очевидно є похмурим попередженням про цензуру.
  Насправді йдеться про: залежність від телебачення. Через кілька років після того, як Бредбері опублікував "451 градус за Фаренгейтом", він зізнався, що його роман був написаний для зображення страху перед маккартизмом (політично мотивовані звинувачення в не лояльності, зраді), коли люди повідомляли про комуністів, що живуть по сусідству, а також про книги та інші матеріали, які бути заборонені. Проте, Бредбері стверджує, що його роман не про державну цензуру або реакції на політику Мак-Карті (американський сенатор-республіканець, організатор Комісії з розслідування антиамериканської діяльності). Це роман-застереження проти телевізійних ЗМІ.

Вільям Шекспір "Ромео і Джульєтта"

   Всі думають, що мова йде про: найбільшу історію кохання всіх часів. Двоє молодих закоханих, чиї родини ворогують, борються проти всіх, щоб бути разом, і в кінцевому підсумку вдаються до самогубства як засобу, що забезпечить їх вічний зв’язок.

  Насправді йдеться про: дурість молоді. Історія кохання Ромео і Джульєтти проходить протягом декількох днів. Коли Ромео зустрічає Джульєтту, він закоханий, можливо, в іншу дівчину, яку він відразу ж забуває від одного погляду Джульєтти. Двоє підлітків кидають все, щоб бути разом назавжди, але врешті-решт вмирають в результаті самогубства після трагічного непорозуміння. Ця безглузда смерть стає стимулом для примирення та возз’єднання їх сімей.

  Пола Гоукінз "Дівчина у потягу"

  Всі думають, що мова йде про: таємниче вбивство. Кожен день поїзд Рейчел зупиняється перед будинком, що належить Меган та Скотту: молодій парі, чиє життя вона ідеалізує в мріях. Коли Меган зникає, Рейчел починає розслідувати таємницю її зникнення.
  Насправді йдеться про: історію образливого ставлення. Рейчел не є надійним оповідачем. Її минуле повне насильства, і вона гірко заздрить успішним відносинам свого колишнього. Вона натякає, що була останньою людиною, що бачила Меган живою. Та чи може одержимість життям іншої жінки штовхнути її до вбивства?

  Джерело: Друг Читача